Знаєте, як буває цікаво ходити вечірніми вулицями і зазирати у вікна. Особливо, якщо це багатоквартирний дім - у одних щось димить, інші вішають штори, ще інші дивляться телевізор, а якісь десь заклякли і тільки світло видає, що якась рука колись його ввімкнула..
Колись у дитинстві мені подобалося таким займатися, і чим більше ти дивишся на інших, тим більше розумієш, що це ти і є, однак інший, однак, але інший.. - ну ви розумієте!;)
Власне у нас з'явилася нова рубрика "Історії кундалінщиків", героєм котрої може стати кожен із нас. Адже кожному із нас є про що сказати, і, часто, ми навіть не підозрюємо яка велика душа займається із нами поряд на килимку.
Сьогодні ми почнемо із історії про неймовірну дівчину, котру звати Нана Деменкова. Із нею я познайомилася влітку на семінарі і була вражена її мініатюрністю, мультикуватістю і неймовірним голосом плюшевого ведмедика, що закутав горло і все їсть солодкий мед...
Як виявилося згодом, ця чарівна дівчина художниця, дуже своєрідна, особлива, вона несе казку із якогось реального простору, котрий був таким живим у дитинстві, однак поблякнув у дорослому житті.
Коли Нана показала мені свої роботи, то серцю було так безмежно радісно від впізнаваності такого рідного світу! Потім виявилося, що IPAD замовив у Нани цілу акварельну історію про Лесенятко і Мандаринове дерево (не звинуватьте у рекламі, але так - вона крім того що талановита ще й доволі успішна дівчина!). О, у цій інтерактивній казці можна просто розчинитися!:)
Нещодавно у Нани вийшла книга Жила-була одна книга - це історії із картинками, наповненні сонячністю, ангельськістю, дитячістю, замріяністю... О, кожен у ній знайде щось особливе.
Така-от вона Нана, художниця, прекрасна дівчина і практик Кундаліні йоги..
Немає коментарів:
Дописати коментар