вівторок, 21 січня 2014 р.

6 внутрішніх ворогів людини

   
Якщо подивитися на життя звичайної людини, то частіше за все воно складається із певної боротьби (із іншими людьми, обставинами життя, соціумом, родичами, стихіями...). Більшість цілком собою задоволені, а якщо щось і не подобається, то це стосується здебільшого зовнішності, і у цьому, знову ж таки винні будуть гени, або ті, хто людину ними наділив. Однак, ми копаємо глибше!:) Для людей, що впевнилися, що змінити у цьому світі можна лише себе стає очевидним, що всі вороги, війни, революції - це все розширена і винесена на зовнішній монітор боротьба із самим собою. 
   Згідно Вед ми маємо 6 основних внутрішніх ворогів, котрі живуть у нашій свідомості, і саме вони заслуговують розправи або хоча б виправної колонії. Одже це: кама (жада, хіть), кродха (гнів, агресія), лобха (жадібність), моха (ілюзія), мада (гординя), матсарья (заздрість). При чому жада, гнів і заздрість - це ті вороги, що приводять нас до найбільшої деградації. Ними практично неможливо управляти, натомість, вони, як господарі входять у наш ум і починають ним володіти. 
   По великому рахунку чому б і не жити із ними, якось же жили ми і раніше. Однак у кожного настає той момент у житті, коли розумієш, що всі зусилля марні і все немає ніякої ціни якщо немає йоги, зв'язку із Ним, Джерелом. Ці 6 ворогів, як 6 різним забарвлених скляних рам, що хоч і не приховують, що за ними є світло, однак відгороджують від нього, заплутуючи і віддаляючи від Цілі. 
   Вважається, що матір'ю цих ворогів є аханкара (хибне его), ототожнення себе із тимчасовим, матеріальним - тілом (а розширений егоїзм із родом, нацією, ідеєю..). Тобто проблема у тому, що душа забуває про себе і Джерело свого походження. Це подібно до того, коли актор Гамлета настільки входить у роль, що оплакує втрату свого батька і після спектаклю. 
  Отже, ототожнюючи себе із матерією, ми охоплюємося полум'ям ками - хтивості, жади. Це проявляється на рівні бажання чуттєвих насолод, які, як сказано у "Джап Джи" "не насичують голод стражденних", а тільки ще більше його розпалюють. І тоді вже у наш дім входить інший гість, який йде слідом за невдоволеною жідою - гнів. 
    Все почалося з того, що жива істота забула хто вона і почала хотіти того, що вдовольнить не її істинну потребу. Звісно, щастя із цього мало, тому очі наливаються червоним, отрута гніву розливається жилами і все єство палає від цього деструктивного вогню. Однак, якщо жада була вдоволена, то її апетит зростає і це приводить ще одного гостя у наш дім - жадібність. 
   Жаду порівнюють із вогнем, - скільки потрібно дров щоб його вдовольнити? Він може горіти вічно. Навіть у старості цей вогонь не вщухає, а палаючи, приносить ще більше страждань, через дряхлість тіла і бажання молодості. 
    Якщо людина звикла до життя із жадобою, то приходить ілюзія. Адже в стані постійної жадоби ми шукаємо як приглушити цю зяючу діру в свідомості і відходимо від істинних потреб душі. І у той момент, коли істинна ціль життя повністю забута, приходить гординя.
   Тому, навіть дуже таки приємно, що життя пручається давати всі бажані блага одразу, це наштовхує на роздуми, вивчення, пізнання. Так багато людей, котрі досягли матеріальних висот тішаться у обіймах мади (гордині), навіть не розуміючи, що це ворог, який прийшов за твоєю головою, хай навіть через солодкі подарунки. 
   Однак гординя приводить свою подружку заздрість. Вона бере руку людини, веде до вікна і показує, що у інших будинки ще вищі, машини ще кращі і все не так вже і добре, як до цього говорила гординя. І знову все по колу. Здається ці шестеро беруть людину і перекидаються нею, аж поки вона не скаже: "Все, здаюся!" або не загине під їхніми ногами. 
   Все це дуже скорочено і схематично, скоріше навіть ескізно, аби побачити сам механізм дії наших внутрішніх ворогів. Я часто зустрічаю дуже приємних і милих людей, котрі погоджуються, однак кажуть - А у мене немає заздрості, гордині чи там жадоби! Я їм вірю, вірніше, хотіла б вірити. Оскільки колись я теж так казала. Всі ці почуття мають свою еволюції, і якщо нас не бентежить заздрість на рівні одягу-взуття, то на рівні статусу вже може зворухнути наше серце, або на рівні таланту і навіть духовних здобутків...
   Як стверджують Веди, всі ми, обумовлені душі, наскрізь пронизані путами цих ворогів, яким самі ж таки створюємо всі умови у своєму серці. 
    В принципі, вихід є!:) Це і повторення Святого Імені, і щоденна робота над своєю свідомістю, для цього власне і починаємо цикл семінарів "Емоції: зроби свого ворога другом" (слідкуйте за оновленням).
       

Немає коментарів:

Дописати коментар