Ви відчуваєте тиск цього світу і починаєте прагнути духовного.
(с) Йогі Бхаджан
У духовного розвитку є своя еволюція. Почавши медитувати у нас не виростають одразу крила, і небесні ангели не співають нам божественних пісень (а навіть коли і співають, переконайтеся, що все з вами добре, оскільки кожна подорож має свою ціль, навіть і духовна, тож милі визначні місця не мають нас затягнути своєю оманливою красою).
Сарам Пад - це час, коли ми свідомо знайомимося зі своїм Я, ми натхненні і щасливі. Біль вже не така відчутна, адже ми окрилені вдячністю за дар від вчителя - свій шлях. Це називають "медовим місяцем" на шляху духовного розвитку.
Карам Пад - це етап роботи над собою, дхарма. Ми починаємо працювати над своїм ростом.
Шакті Пад (в інших традиціях цим терміном називають ініціацію учня, однак в кундаліні йозі існує самоініціація, і даний термін має відмінне значення). Один із найважчих етапів - екватор і надлом. Саме тут перевіряється наша якість, калібр. Постає вибір - залишитися підмайстром, стати майстром чи кинути дану практику. Також на цьому етапі можна впасти в ілюзію своїх духовних досягнень (що часто називають духовним его). Ще тут можна роздвоїтися сумнівами в собі. Від цього зарадить тільки смирення й молитва - два потужні інструменти цього періоду. Чому так болісно переживається, - це болі его, оскільки через служіння та молитву ми ставимо себе в рівень "нижче трави, тихше води", а значить позбавляємося від его. Той, хто встояв стає міцною крицею.
Сахаджа Пад - тут все стає на свої місця - легкість та рівновага стають постійними супутниками практикуючого. Ми приймаємо рішення - вони втілюються у життя. Ми резонуємо зі своїм призначенням, відчуваємо кожну мить і даємо їй пройти і проявитися. Запускаємо в дію технологію процвітання і насолоджуємося грою життя, спостерігаючи роботу Гуру в русі свідомості.
Сат Пад - ми перебуваємо у гармонії з Всесвітом, живемо в покої милості і щастя, служимо Божественній Волі.
