понеділок, 17 січня 2011 р.

Досвід практикуючих

Каріна Бобровська,
соціальний психолог, співачка,
практикує кундаліні йогу










Велика «чорна дірка» в моїй душі. 

Коли займаєшся кундаліні йогою, починаєш помічати те, чого не було помітно раніше, поступово образа на інших людей проходить, коли проходить розуміння того, що вся справа не в людях, які приносять тобі страждання, а справа в тобі самій.
Коли повертаєшся додому, і здається, що керівник висмоктав з мене всі сили, то насправді, не він висмоктав з мене всі сиди, це я не змогла подолати той вплив, який він здійснював на мене. І проходячи додому у пригніченому і засмученому стані, і в той час, коли б можна було б надіслати друзям повідомлення чи поспілкуватись з близькими, просто відчуваєш, так звані «схватки» в області грудей, так дає про себе знати анахата чакра. Зникає почуття гармонії, яке було ще зранку підчас виконання щоденних практик, є почуття пустоти.
Що робити? Можна піти і наїстись чогось солодкого, що приглушить біль, можна викричатись в гніві на нещасних, які під руку попадуться, а можна 30 хвилин поспівати мантру «Гобінде, муканде, ударе, апаре, харіанг, каріанг, нірнаме, акаме».
Які наслідки після першого варіанту? Біль в животі, збільшення ваги, пригнічений стан, почуття, що хочеться «віключитись» і відійти від світу, який мав би мене любити.
Які наслідки після використання другого варіанту? Косі погляди, в кращому випадку, косі погляди в твій бік, понуре мовчання як моє, так і людей, які «під руку попали» гарячу, як наслідок безкінечні вибачення. І в будь якому разі, особливої підтримки я не отримую, коли виливаю свій гнів на близьких.
Які наслідки після третього варіанту? Спочатку, біль в грудях починає потихеньку притуплятись, потім, він зникає взагалі, потім холод в руках змінюється теплом. В середині з’являється таке почуття, ніби ти співаєш на сцені, і глядачі слухають із захваток кожне виспіване тобою слово (для мене це найбільше щастя), з’являється відчуття радості, біль і втома зникає. Разом з тим близькі мені люди, радісно і мирно продовжують дивитись телевізор, не підозрюючи, як їм пощастило зберегли багато десятків своїх нервових клітин:). А я не випадаю із життя на день чи навіть два, як це було раніше. З’являється почуття гармонії і цілісності. Чорна дірка всередині, на деякий час зклеюється прозорим клеєм, вона ніби розсмоктується. Наступні приходи суму і болю, все менш і рідше виникають, але ще виникають, та це квіточки порівняно з тим, що було ще два роки тому, до знайомства з методою кундаліні йоги.
Карін Бобровська

Сат Нам
24.12.2010рік

3 коментарі:

  1. Ух-ти! Каріна мені дуже близькі твої відчуття як до практики так і після. Але ще б я хотіла дійти до такого рівня свідомості, коли відчуття дірки всередині зовсім би не виникали.
    Бажаю цього всім людям на Землі, не залежно від практики якою вони займаються.

    ВідповістиВидалити
  2. Адміністратор блогу видалив цей коментар.

    ВідповістиВидалити
  3. Варто пам'ятати, про призначення цього ессе, а саме ділитись досвідом!!! Власними переживаннями і відчуттями для того, що практикуючі кундаліні змогли не боятись приймати свій біль, не боялись про нього говорити, шукати шляхи і виходи! Мої рекомендації стосовно прийняття написаного, сприймати його, як картину з пазлів "чорна дірка", то один пазл, він є точкою відліку, інший пазл "пульсуюче сонце" про яке буде написано згодом!! Процес іде, ми ділимось досвідом!! Це головне!!!

    ВідповістиВидалити